Головний біль, постійна втома та відчуття, що не висипаєшся, навіть коли спиш по 8 годин. Знайомо? Це ознаки синдрому хронічної втоми. Його ще називають синдромом професійного вигорання або міалгічним енцефаломієлітом.
На жаль, в суспільстві скептично ставляться до цього діагнозу. Багато хто вважає це просто лінню або відмовкою від роботи. А даремно, бо це реальний діагноз, що має місце в міжнародній класифікації неврологічних захворювань. Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно визнає синдром хронічної втоми як серйозне медичне захворювання, що потребує кваліфікованого лікування.
Більше того - нехтування симптомами шкідливо для нервової системи, загального самопочуття та ментального здоров'я. Якщо ігнорувати тривожні ознаки - емоційне та фізичне вигорання гарантоване. А повернутись знову у звичний режим буде не просто. Статистика показує, що без належного лікування стан може прогресувати та призводити до повної втрати працездатності.
Тому правило номер один - помітили тривожні ознаки - запишіться на візит до лікаря. Невролог допоможе на ранньому етапі виявити та запобігти розвитку захворювання.
Спершу цей діагноз науковці характеризували як хронічна втома після перенесених вірусних інфекцій, а згодом він поширився й на інші стани. Сьогодні відомо, що причини можуть бути різноманітними: від імунних порушень до гормональних дисбалансів.
Гендерні особливості
Синдром хронічної втоми це захворювання, що характеризується глибоким виснаженням, що не покращується навіть після відпочинку та значно погіршується після фізичної чи розумової активності. Це не просто звичайна втома після важкого робочого дня, а патологічний стан, що впливає на самопочуття.
Медична статистика наводить такі дані: захворювання може вражати людей будь-якого віку. Проте найчастіше діагностується у віці 20-50 років. До речі, жінки хворіють втричі частіше за чоловіків. Точні причини синдрому досі залишаються предметом наукових досліджень та дискусій, але вчені приписують мультифакторіальну природу захворювання.
Як розпізнати синдром хронічної втоми?
Синдром хронічної втоми симптоми може мати виражені, так і приховані. Однак, вони позначаються на розумовій та фізичній активності.
Основні діагностичні критерії включають:
- втома навіть після тривалого відпочинку та сну
- втома, що триває більш 4 як місяці поспіль (для дорослих людей)
- втома, що триває більш 3 як місяці поспіль (для дітей та підлітків)
- вкрай виснажлива розумова втома, що не дозволяє виконувати звичайні завдання
- виснаження від будь-якої розумової та фізичної активності
- когнітивні функції пригальмовані - погана пам'ять, порушення мислення
- проблеми з концентрацією уваги, неможливість зосередитися навіть на простих завданнях
До основних симптомів приєднуються ще додаткові клінічні прояви. Це розлади сну різного характеру: проблеми з засинанням, часті пробудження вночі, поверхневий тривожний сон, відчуття розбитості після пробудження. Також спостерігаються м'язові болі без очевидної причини, першіння та біль в горлі, збільшені та болючі лімфовузли на шиї та в пахвових западинах.
Пацієнти часто скаржаться на головний біль нового типу або посилення існуючого, запаморочення, особливо при зміні положення тіла, підвищену чутливість до світла та звуків. Можуть виникати проблеми з терморегуляцією - відчуття холоду або жару без відповідних змін температури тіла.
Часто синдром хронічної втоми це лише верхівка айсберга. Під собою він може маскувати безліч інших неврологічних та соматичних захворювань. Тому самодіагностика може бути небезпечною та призвести до втрати дорогоцінного часу.
Самому, без допомоги досвідченого фахівця важко розібратись у складному комплексі симптомів та встановити правильний діагноз.
Оскільки захворювання класифікується у рубриці неврологічних захворювань, тому варто звертатися насамперед до невролога. При необхідності лікар направить на консультації до суміжних спеціалістів.
Як проходить огляд у невролога та встановлення діагнозу?
На первинному огляді лікар детально розпитає про скарги, з'ясує історію розвитку захворювання, вивчить сімейний та генетичний анамнез. Особливу увагу приділяють факторам, що могли спровокувати розвиток синдрому. Існують медичні дані, які свідчать про можливу вірусну природу синдрому, зокрема постковідний синдром, що значно частішає в останні роки.
Фахівець обов'язково має провести повний неврологічний огляд пацієнта та здійснити ретельну диференціальну діагностику. Адже симптоми хронічної втоми є дуже схожими з проявами розсіяного склерозу, при якому втома часто стає першим і найбільш виснажливим симптомом. Також існує чималий ряд інших захворювань з подібними проявами: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, хвороба Лайма, різні види анемії, депресія та тривожні розлади, захворювання щитоподібної залози, діабет, серцево-судинні патології.
Лише досвідчений фахівець зможе правильно розібратись в багатоманітності симптомів та зрозуміти, в якому напрямку рухатись, яку методику діагностики та лікування обрати для конкретного пацієнта.
Діагностика розпочнеться насамперед з лабораторних досліджень: загального та біохімічного аналізу крові, дослідження гормонального профілю, імунологічних показників. При необхідності можуть призначатися додаткові інструментальні методи обстеження.
Чому варто довіритись фахівцю?
Багато пацієнтів, у пошуку причин захворювання та ефективних методів лікування, звертаються до народних засобів, займаються самолікуванням або користуються послугами неперевірених і неефективних методик. Це може бути не лише марною тратою часу та коштів, але й небезпечним для здоров'я.
Інтернет переповнений "чудодійними" рецептами та обіцянками швидкого одужання, але реальність виявляється набагато складнішою. Синдром хронічної втоми потребує комплексного підходу та індивідуального лікування під наглядом кваліфікованих спеціалістів.
Якщо пацієнт самостійно шукатиме варіанти лікування, то може витратити чимало коштів та дорогоцінного часу і в кінцевому результаті так і не отримати професійного лікування. Більше того, неправильне самолікування може призвести до погіршення стану та розвитку ускладнень.
Що буде, якщо не звертатись до фахівця? Це загрожує значним погіршенням якості життя, прогресуванням захворювання, втратою працездатності та соціальної активності. Нелікований синдром може призвести до глибокої інвалідизації.
Як лікують синдром хронічної втоми?
Синдром хронічної втоми це хронічний стан, що характеризується періодами загострення та ремісії. Періоди покращення, коли здається, що всі труднощі позаду, можуть змінюватися поверненням симптомів. Насправді, стан ремісії часто є тимчасовим, тому пацієнти потребують тривалого спостереження та підтримуючої терапії.
Лікування має бути комплексним та індивідуально підібраним. Серед основних методик лікування, що показали свою ефективність:
- когнітивна поведінкова терапія, яка допомагає пацієнтам краще розуміти своє захворювання та розвивати стратегії подолання симптомів
- дозоване фізичне навантаження під наглядом спеціаліста, поступове нарощування активності без перенапруження
- при супутній тривожності та депресії - призначення щадних антидепресантів та анксіолітиків
- медикаментозна корекція болю та порушень сну
- імуномодулююча терапія при наявності імунних порушень
- вітамінотерапія та корекція дефіцитних станів
Лікування синдрому хронічної втоми може розтягнутись в часі на місяці та роки. Важливо набратися терпіння та не очікувати швидких результатів. Успіх лікування значною мірою залежить від дотримання пацієнтом усіх рекомендацій лікаря.
Профілактика
Профілактика завжди краща за лікування. Насамперед важливо дотримуватися здорового способу життя в усіх його проявах. Варто постійно спостерігати за своїм фізичним та емоційним станом, навчитися розпізнавати ранні ознаки перенапруження, щоб не “перегоріти” на роботі.
Важливо активно уникати хронічних стресів, розвивати навички стресостійкості, практикувати позитивне мислення та техніки релаксації. Регулярна медитація, йога або інші практики можуть значно знизити ризик розвитку синдрому.
Якість харчування, нормальна вага, контроль рівня вітамінів та мінералів в організмі - теж у списку.
Зберігати здоровий баланс між роботою і відпочинком, не перепрацьовувати, достатній сон та регулярні перерви - це "золоте" правило профілактики синдрому хронічної втоми.
Краще запобігти захворюванню, ніж потім довго і складно його лікувати.